До юридичної компанії “Lawgic” звернулась Клієнтка з метою отримати юридичний супровід розірвання шлюбу. Від даного шлюбу подружжя мало двоє малолітніх дітей. На момент звернення фактичні сімейні відносини між сторонами були відсутні, подружжя не проживало разом, спільне господарство не велося. Спорів щодо місця проживання дітей або поділу майна між останніми не було.
У чому полягала суть проблеми
У справах про розірвання шлюбу, основною правовою проблемою завжди є доведення у суді наявності підстав, передбачених Сімейним кодексом України, для припинення шлюбу.
Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 104 цього Кодексу, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, а ч. 3 ст. 105 передбачає, що таке розірвання може бути здійснене за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Тлумачення змісту ст. 110 СК України вказує, що позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя, незалежно від позиції іншої сторони.
Ключовим для суду є застосування положень статті 112 СК України, відповідно до якої суд зобов’язаний з’ясувати фактичні взаємини між подружжям, встановити дійсні причини подання позову, врахувати інтереси дітей та інші істотні обставини. Суд приймає рішення про розірвання шлюбу, якщо встановить, що подальше спільне життя суперечило б інтересам одного з подружжя або дітей.
У ситуації Клієнтки відсутність спільного проживання, відсутність сімейних відносин та неможливість примирення були очевидними. Вона наполягала, що збереження шлюбу не відповідає її інтересам і не може бути виправданим з точки зору закону.
Наші дії для вирішення проблеми
Юристи юридичної компанії “Lawgic” провели правовий аналіз ситуації, визначили обсяг доказів, необхідних для підтвердження фактичного припинення сімейних відносин, та сформували правову позицію з урахуванням законодавчих вимог.
Було здійснено такі процесуальні дії:
- зібрано документи, що підтверджують факт укладення шлюбу та наявність дітей;
- підготовлено правове обґрунтування неможливості подальшого спільного життя подружжя;
- сформовано позовну заяву із посиланням на відповідні норми Сімейного кодексу України, зокрема статті 24, 104, 105, 110 та 112;
- подано позов з дотриманням вимог щодо юрисдикції суду;
- доведено, що примирення між сторонами не є можливим, а збереження шлюбу створювало б перешкоди для реалізації Клієнткою її особистих прав.
Правова позиція була сфокусована на підтвердженні повного припинення сімейних відносин та неможливості їх поновлення. Оскільки спір щодо дітей або майна був відсутній, судовий процес проходив у чітких межах предмета позову.
Позитивний результат
Суд, дослідивши подані матеріали та з’ясувавши фактичні обставини, встановив:
- відсутність спільного проживання сторін;
- припинення сімейних відносин;
- неможливість примирення;
- відсутність спорів щодо дітей та майна;
- суперечність подальшого збереження шлюбу інтересам Клієнтки.
На підставі наведеного, суд ухвалив рішення про розірвання шлюбу, чим повністю задовольнив позовні вимоги Клієнтки.
Всі послуги